Із покон віку усі дороги у місті чи в селі вели до храму. Була в місті Ірпені православна церква Троїцька. При старій церкві (на Троїцькій вулиці) до революції була гімназія, а за радянської влади її перетворили на народну школу, а потім – на семирічку. Місця на всіх там не вистачало, тому молодші класи вчилися у філіях. 1–2 класи навчалися на вулиці Високій (поблизу Київської) на дачі Голуба. На уроках праці з улюбленою вчителькою Ольгою Павлівною саджали квасолю, картоплю, огірки. Невдовзі дача згоріла і другий клас перевели на дачу Чоколова, яка після революції спорожніла і використовувалася лише випадково, поки її не передали Наросвіті. Навчалися на дачі Чоколова якраз у голодний період 1932–1933 років.

Зберіглася шкільна фотографія тих часів. Другий клас разом з класним керівником Ольгою Павлівною знятий у 1932 році біля школи на Троїцькій вулиці, де зараз спортивна школа. Директором школи був Кругляк Ксенофонт Іванович. Він носив залізничну форму, за що діти прозвали його Семафором Івановичем. У цій школі діти навчалися до 1936 року, там святкували випуск семирічки, а в 1936–1937 рр. усіх старшокласників перевели до нової школи № 12, що була розташована там же, де й теперішня.

Спочатку школу очолював Кругляк, але у 1938–1939 роках директором призначили Кадуру Василя Івановича. Прекрасний учитель і педагог, він викладав анатомію та фізіологію, використовував і сам писав методичні розробки. Сам директор і деякі вчителі носили залізничну форму, бо школа вважалась залізничною і українською: всі предмети велися українською мовою і атестат зрілості теж україномовний. Педколектив у школі склався кваліфікований і надзвичайно професійний. Вдячним словом хочеться згадати учителів: Бутенко Павла Свиридовича – завуча школи, історика, Шолоха Олександра Федоровича – викладача української мови та літератури, Єрмоленко Михайла Тарасовича – учителя російської мови та літератури, Анну Гросс – підмінного викладача німецької мови, Рудь Івана Яковича – хіміка, з місцевих жителів, Венгерова Віктора Вікторовича – він вів уроки фізкультури, Железняка Григорія Івановича, який прийшов у школу після закінчення Київського педінституту з червоним дипломом, вів уроки географії. Школа була кращою в Приірпінні, показовою.

Активно діяли піонерська та комсомольська організації, самодіяльність, популярний в окрузі шкільний театр.

В 1937 р. школа зробила перший випуск десятого класу, директором став Чигирин Тимофій Іванович.

В 1939 р. почалося будівництво нового будинку для школи, яке закінчилось в 1941 році. На новобудові працювали учителі та учні школи, громадськість селища. Школа збудована за типовим проектом з великою кількістю світлих класних приміщень. Будівля – одноповерхова. Перед фасадом школи побудували пам’ятник В. І. Леніну.

Директор закладу освіти,

спеціаліст вищої категорії, учитель методист

Заступник директора з НВР, вчитель англійської мови

Заступник директора з профільних дисциплін,

спеціаліст вищої категорії,  старший учитель

Заступник директора з ВР, учитель англійської мови

Переглянути

Скачати

Склад 2019/2020 н.р.

Берегине, хто ти? Тебе створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Ти сама Мати-природа, яка несе в світ і суть творення, і суть захисту, а через це – вічне оновлення та гармонію життя. Ось ти, чарівна квітка – пані, що береже біле, червоне та чорне зерно духу, крові та землі – плоті, готової у цю мить розлетітися (вибухнути) у космосі для зародження нового життя. Твоє віття -руки обтяжене земним насінням розвитку, але тільки ти знаєш час того магнітного помаху — засіву.
Берегиня — дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати – природа, і жінка – Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно прикоренилася у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння – часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття.
Протягом останніх років школа №1 – опорна в місті з питань навчання та розвитку учнів на основах народної педагогіки, етнографії та фольк­лору. На базі школи створе­ний унікальний музей етногра­фії України «Берегиня», який є центром художньо-естетич­ного розвитку школярів де систематично проводяться виставки дитячої творчості з декоративно-ужиткового мистецтва. Ідея створення музею належить заступнику директора з навчально-вихов­ної роботи Н.О.Сахаровій. Педагоги та батьки є безпосередніми учасниками багатопланової та творчої діяльності «Берегині», яка об’єднала всіх у справжню школу-родину. У музеї відтворено регіони України: Наддніпрянщина, Поділля, Полісся, Волинь, Слобожанщина, Західна Україна.
За роки існування етнографічного музею у школі на уроках народознавства та родинних святах побували цікаві люди: поети, письменники, композитори, артисти – представники усіх регіонів України.
За столом нашої шкільної «Берегині», за роки її існування, пригощались хлібом-сіллю понад 100 різних делегацій з усіх регіонів України, білоруського міста-побратима Молодечні, російського міста-побратима Красногорська Московської області та країн дальнього зарубіжжя: Америки, Канади, Австралії, Аргентини, Великобританії та Іспанії.
Хлібом-сіллю на столі зустрічали прекрасну літературно-музичну Богему України: поета-пісняра Вадима Крищенка (родом із Житомирщини), поета-пісняра Миколу Сингаївського (родом із Полісся), поета-пісняра Віктора Герасимова (родом із Київщини), родину поета-пісняра Дмитра Луценка (родом із Полтавщини), поета-пісняра Миколу Луківа (родом із Вінниччини), поета-пісняра Леоніда Закорданця (родом із Житомирщини), композитора Михайла Катричка – жителя міста Ірпеня (родом із Слобо­жанщини), поетесу Людмилу Покотило (родом із Київщи­ни), поета Володимира Кленца – жителя Гостомеля, поета Георгія Шмидського (родом із Житомирщини) та артистів: народного артиста України Віктора Шпортька – виконавця сучасних українських пісень на слова Вадима Крищенка та Миколи Сингаївського, заслуженого артиста України Олександра Василенка – виконавця пісень на слова Миколи Луківа та Леоніда Закордоння, артиста Андрія Миколайчука (родом із Черкащини) та юного соловейка України – українського Лоретті – Дмитра Литвинця, який 18 січня 2000 року на ювілейному шкільному святі «З ювілеєм тебе, «Берегине» (до 10-річчя етнографічного шкільного музею «Берегиня» подарував нам у «Берегиню») свою пісню-візитку «Україна – світ» на слова Віктора Герасимова
Озори мене Стала сипові
Цвіт-калиною, Берегинею –
У степи свої У дитинства сни
Поведи. Знов прийди.
Словом-піснею Приспів:
І зерниною Як Дніпро повік
Засівай добро З Україною,
І роди. Так із нею я
Назавжди.

У 1999 році пошукова група «Берегині» досліджувала художню спадщину України, рідного краю, так як в Ірпені жили і творили свої шедеври художники Ф.Г.Кричевський, М.О.Донцов, Б.М.Піаніда…
У 2005 році музей «Берегиня» з честю пройшов перереєстрацію при закладах освіти Київської державної адміністрації.
Відвідавши «Берегиню», поет-пісняр Микола Сингаївський написав:
Мов наснаги з живої криниці,
Зачерпнув я на все життя,
Побувавши в іртиській світлиці,
Збагативши думки й почуття
І скажу про Ірпінь я віднині –
Все, що бачив у цьому краю,
Тут здавен живуть Берегині,
Бережуть Україну свою.