В рамках тижня протидії булінгу кожен здобувач освіти мав можливість попросити вибачення.
Хтось, коли просить вибачення, сприймає це як приниження, вважає марною справою. Мовляв, те, що сталося, все одно вже не виправиш. Для інших, більш легковажних людей, – це дитяча гра.
Дехто думає, що можна вчинити що завгодно, а потім перепросити – і ніби нічого й не сталося. Такі люди щиро дивуються, коли на них продовжують ображатися. Адже вони вимовили оте чарівне слово.
Потім вже і самі ображаються, що їм чогось не подарували з тією самою легкістю, з якою вони вчинили негарно. І звинувачення та образи накопичуються, мов снігова куля. Хоч колишні друзі вже й не пам’ятають до ладу, хто перший почав, хто кому що винен.
А як вважаєте просити вибачення та вибачати це важливо?
